Сергій Кошман: Ви ще навіть не з’явились у свідомості команди Зеленського

Сергій Кошман: Ви ще навіть не з’явились у свідомості команди Зеленського Фото: Ukrainian Young Book Design Awards

Сергій Кошман, керівник експертної групи у Офіс Президента України (2020)

Частиною професійності держслужбовця, а надто державного діяча, є розуміння хто є хто в твоєму суспільстві/державі.

Хто є справжні експерти, авторитети в різних галузях. Формальні та неофіційні.

Хто в адекваті серед найактивніших, а хто трохи божевільний. Хто дійсно робить важливі справи, а хто лише імітує в соціальних мережах та на телебаченні. Хто вже давно, а хто лише вчора. У кого є репутація, а хто репутаційна дірка від бублика.

Для того, аби все це розуміти, треба роки, іноді десятки років активного професійного та суспільного життя.

Треба довгий час бути частиною різних спільнот, проектів, ініціатив. Треба знати сотні, тисячі абсолютно різних людей. Спілкуватися з ними. Треба відчувати складну суспільну ієрархію.

Визнавати в ній об‘єктивних авторитетів в різних сферах. Регулярно прояснювати стан речей, постійно обговорювати з іншими учасниками процесу цю складну, динамічну архітектуру громадянського суспільства.

Вочевидь кістяк команди Зеленського нічого не знає про цю архітектуру, цю ієрархію. Не знає хто визнаний, а хто самопризначений. Вони не знають хто є хто в суспільстві. Вони ніколи не мали до того жодного стосунку. Тому і розмови про «кадровий голод». Тому дивакувата кадрова політики. Якщо взагалі спорадичний набір випадкових друзів друзів можна називати політикою...

68786231 389404095097325 3077397320883503104 o

Інший цікавий момент.

Такі досвідчені політики як Порошенко або Тимошенко доволі добре відчувають цю ієрархію. Вони загравали з нею, намагалися використовувати в своїх політичних кампаніях та враховували коли формулювали політичні цілі. Майже у всіх відносини складні, але діалог був.

Зеленський цей діалог навіть не починав. Він говорить сам із собою. Та з друзями друзів. Він живе в парадигмі особистої довіри.

Він сприймає об‘єктивну ієрархію українського суспільства як пережиток минулого, як тінь Порошенка. Він ігнорує її та, сам того не розуміючи, знущається над поважними людьми. Закрема фактом повного ігнору. Поважні люді в шоці, думають Зеленський свідомо та цілеспрямовано зневажає їх. Але це не так. Він просто нічого не знає про ваше існування.

Частиною професійності держслужбовця, а надто державного діяча, є розуміння хто є хто в твоєму суспільстві/державі....

Опубліковано Сергієм Кошманом Вівторок, 16 березня 2021 р.

Тому, коли їде боротьба за важливі інституції, ви думаєте вас чують та ігнорують, але поки що вас елементарно не бачать. Ви ще навіть не з’явились у свідомості команди Зеленського. Просто тому що людина прийшла в активне суспільство нізвідки. Якщо ви будете занадто голосно критикувати, вас сприймуть як голос команди Порошенка, а не як голос самодостатнього громадянського суспільства…

Мені здається цю фундаментальну проблему треба дуже добре усвідомити. Я б сказав що це справжня трагедія.... Що з нею робити я не знаю.

Мені здається на деяких народних депутатів можуть вплинути лише батьки. Тому треба організувати окремий формат...

Опубліковано Сергієм Кошманом Середа, 31 березня 2021 р.

Можна прийняти безліч юридичних норм у вигляді законів. Можна надрукувати в труборежимі все що завгодно. Але так і не побачити нової якості суспільства.

Просто тому, що життя соціуму величезною мірою формується іншими типами норм.

Зокрема моральними нормами (поведінка коли тебе ніхто не бачить), соціальними нормами (коли тебе бачать інші, але не обов‘язково спеціальні агенти як-от поліція у випадку норм юридичних). А ще є конвенції, квазі-соціальні норми, ідеології (якщо є), релігії тощо

І тут виникає питання що робити зі всесвітом неюридичних норм. Звідки вони беруться, як підтримуються та розвиваються, як змінюються з часом?

Створення нової якості суспільства, тобто реформаторство у широкому сенсі - це набагато складніший та довший процес ніж нам чомусь здається. Звісно виховання важливе. Освіта важлива. Соціальна активність та участь в об‘єднаннях громадян. Але навіть цього недостатньо.

Гідне життя - то багатовимірне зусилля у великих часових горизонтах. Таке зусилля вимагає постійної роботи над собою, роботи з іншими, роботи з організаціями та інституціями.

Сподіваюсь ми це усвідомимо, та нарешті припинимо спрощувати виклик розбудови суспільства до прізвищ чиновників та друкування законів.

68937468 390972531607148 335181562767212544 n

Перший зсув відбувся, коли на телебаченні почали обговорювати хто і що написав у соцмережах. Раніше було навпаки.

Далі телебачення заговорило мовою соцмереж. Слова, вирази, тональність.

Далі телебачення почало структурувати ефіри відповідно до онлайн звичек. Спочатку щось потужно емоційне, але малозмістовне, суто для привертання уваги. Важливе в кінці, якщо залишився час.

Банять незручні голоси з ефірів, наскільки я розумію, вже давно...

Комерційне телебачення дедалі більше нагадує стрічку соцмереж, але поки що з вимкнутими коментарями.

Що далі? Дивні сюжети від невідомих журналістів по типу анонімних Телеграм-каналів? Яка подальша еволюція ТБ нас чекає?

68754098 390491408321927 6941007900156362752 n

Є в соціальних мережах ще один цікавий, але ганебний феномен. Непослідовність і безпринципність привертають увагу, генерують додатковий трафік, підвищують впізнаваність зі всіма онлайн-наслідками у вигляді додаткових підписників тощо.

Ось наприклад, пише людина великий пост чому щось добре, а за декілька місяців абсолютно змінює позицію на протилежну без жодних пояснень, наче так завжди було. У нормальної людини така поведінка викликає обурення, щире бажання вказати на непослідовність. Починаються безкінечні срачі, спроби переконати в коментах. Смислу - нуль. Але трафік зростає. Пересічному юзеру стає цікаво що за двіж. Більше підписників. Визнання. Успіх.

У мене таке враження що цей механізм яскравої безпринципності задля привертання уваги свідомо чи підсвідомо взяли на озброєння навіть цілком адекватні люди. І послідовно постять взаємовиключні думки як ефективний спосіб досягнення онлайн - успіху.

Якщо до цього додати суміш з особистих оцінок, критики, потік теорій змов, аналітики від The Economist, посилання на анонімні телеграм-канали, штучні інсайди, статті Financial times, емоційні історії боротьби з раком, розлогі тексти про цінності та мораль, тези з чергового Давосу, заклики до благодійності тощо - успіх просто ґарантований. Головне багато яскравої непослідовності.

Звісно це огидно. Але такі правила виживання в джунглях непрозорих, дурних алгоритмів. Зверніть увагу на цей феномен, і зайвий раз подумайте чи сперечатися. Навіть якщо алогічну дурню постить поважна людина. Може бути так, що в цей момент онлайн-суперечки вас розглядають виключно як генератор трафіку. А топік-стартер не відповідальний громадянин, а лише ефективний менеджер націлений на результат.

69078366 10156835088764263 5298905679417835520 n