Психологічний портрет мера Сум Олександра Лисенка

Я знаю кілька добротних серіалів. Peaky blinders. Zero Zero Zero. House of Cards. Fauda.  Наші хотіли зняти теж щось типу "Шерлок Лисенко і Доктор Войтенко", а вийшло типу "Самые разыскиваемые преступники" Я знаю кілька добротних серіалів. Peaky blinders. Zero Zero Zero. House of Cards. Fauda. Наші хотіли зняти теж щось типу "Шерлок Лисенко і Доктор Войтенко", а вийшло типу "Самые разыскиваемые преступники"

Введення надзвичайного режиму, ідея про закриття міста, безлад з громадським пасажирським транспортом – це від безпомічності. Від відсутності координації органів влади у Сумах, від того що не змогли мерію за останні роки зробити центром координації і узгодження всіх інтересів, це наслідок відсутності діалогу з великим бізнесом, і не тільки великим. І як наслідок –  недовіра до мерії всіх.

Проведення сесії міської ради стоячи на сходах в мерії й решта космічних безглуздих приготувань, які він демонструє, - все це схоже на гру підлітка в "Зарницю" - с повною серйозністю і зануренням, розуміючи що особисто він нічим не ризикує.

Обивателю дали відчути себе спартанцем без необхідності особисто маршувати в обладунках на реальні Фермопіли, і померти там з імовірністю більшої, ніж на домашньому карантині від медійного захворювання, модного в цьому сезоні.

А так, трошки посидів з сім'єю - і борг громаді віддав.

А якщо серйозно, Олександр Лисенко випадково потрапив на цю посаду. Найбільшою проблемою для нас є те, що він ніколи не розумів наслідків своїх дій. Скористався настроями людей, збагатив своє оточення, але не змінив міську інфраструктуру.

Він багато що говорив, але нічого не зміг дати місту. І своєю бездіяльністю наносив шкоду. У нього було шість років, щоб навчитися. Значить вже ніколи і не навчиться.

І чим довше він буде на посаді мера, тим більше шкоди він принесе сумській громаді.

У нього з самого початку і до сьогодні є абсолютний вакуум цінностей. Лисенко представник цікавого покоління у сумській політиці. Виходець з непрозорого транспортного бізнесу, з прогалинами в біографії, є свої скелети у шафі, про які намагається не говорити. Від початку своєї кар’єри він звик, що його ведуть, вчасно підставляють плече і забезпечують політичний дах. Його вплив і рейтинг залежав і буде залежати від рейтингу Юлії Тимошенко. Це такий герой з минулого, але образи сумської політики тих часів здається там застрягли навічно.

Астенічна натура, швидко втомлюється, не любить перенапружуватися, контакт з людьми сприймає як вимушений крок. Але постійно до них апелює. До інтересів людей.

Постійне потрапляння в залежність, емоційну та інтелектуальну від сильніших за нього, і тепер поява вже месіанства. З’явилася вал’яжність у поведінці.

a04ddf77394861.5c86a6eaab309

Завжди говорить не Я, а МИ. Це все йде з часів відбирання влади у екс-мера Мінаєва. Відбирали зграєю, багато кому він винен владою, тому психологічно до цього дня він так і не переступив цю межу. А її важко переступити.

Як правило мери харизматичні люди. А в Лисенка харизма відсутня повністю. Як і лідерські якості. Немає жодних проявів самостійності.

Його яскрава риса – це відсутність яскравості.

Емоції тримає під контролем, підлаштовується під ситуації і людей, неконфліктний. Включає режим “людини-невидимки”, коли справа набирає неприємних оборотів.  Уміє викликати жалість до себе. Навіть в тих небагатьох конфліктних ситуаціях, де він хотів зайняти жорстку позицію, його хотілося не підтримати, а пожаліти.

Але є і сильні сторони його загадкової душі.

Він розуміє, що чесність абсолютно неприйнятна річ в політиці.

Він за визначенням ніколи не ставить себе в ситуацію, де повинен емоційно реагувати. Провокувати його неможливо, його не пробивають навіть жорсткі наїзди опонентів. Принаймні, видимих ознак цього немає. Можливо, це через психологічну підготовку. Можливо, в силу інтелектуальної воєнної простоти. Можливо, його залякали ще до походу в політику. Щоб з людини зняти лоск і зробити її податливою. Тому що  в публічних виступах він постійно демонструє набір жестів невпевненості.

Коли він говорить, руки і текст працюють окремо один від одного.

За дві каденції не навчився працювати з журналістами. Він патологічно боїться інтерв’ю. Журналісти викликають у нього трепет, змушують хвилюватися. Косноязичний, але совісний. І навіть в постановочних інтерв’ю при першій же можливості змінює теми, апелює до совісних і простих побутових речей.

Олександр Лисенко підходить на героя серіалу, або розважального реаліті-шоу. Як і в серіалі актор читає ролі, так і тут – з боку здається, що йому писали серйозний сценарій, але він його неуважно читав. У нього чітко видна планка, вище якої перестрибнути він фізично не може.

cf926f77394861.5c86a6eaacc74

За час роботи мером так і не обріс колом впливових гравців в українській і не тільки політиці. Не став комунікаційним хабом для сумського бізнесу, не запустив довгих проектів, довгих планів. Довга особиста лояльність до Тимошенко як політика зробила його нецікавим для нових проектів. Політик для коротких задач.

Постановочний персонаж, створений відповідно до тогочасних потреб і цінностей електорату. Але вистава в силу обставин затягнулася на 6 років. Що робити з цим містом він не знає. Він успішно мімікрував з перевізника в політика. Але весь час відхиляється від сценарію.

Це – як різниця між гарним, добротним, дорогим фільмом, який з часом стає класикою і ти його дивишся ще раз і ще раз, і нудним серіалом, де герої мучають себе і глядача, постійно затягуючи безвихідь.

Я знаю кілька добротних серіалів. Peaky blinders. Zero Zero Zero. House of Cards. Fauda.

Наші хотіли зняти теж щось типу "Шерлок Лисенко і Доктор Войтенко", а вийшло типу "Самые разыскиваемые преступники".

Давайте вже додивимось останній сезон, незважаючи на примітивну гру акторів. А тоді дамо шанс нормальному кінематографу.